САТИ́РИК, а, ч. Представник сатиричного напряму в літературі або мистецтві; автор сатир. Суперечки про Свіфта розпочалися ще за життя письменника й не припиняються до наших днів. Великий англійський сатирик — справді одна з найскладніших постатей в історії світової літератури (Рад. літ-во, 5, 1968, 61); Почесне місце серед українських публіцистів і сатириків посідає Ярослав Галан (Іст. укр. літ., II, 1956, 295); Під гострий пензель плакатистів-сатириків неминуче потрапляють п’яниці і недбайливі господарі, літуни і ледарі,..— все, що заважає нашому рухові вперед (Наука і культура.., 1971, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 61.