САТИСФА́КЦІЯ, ї, ж., заст.
1. Почуття приємності; задоволення. Розуміється, більше бажано, щоб свої люди уміли цінити Вас як слід, але деяка сатисфакція мусить бути і в пошані чужих (Коцюб., III, 1956, 459); Візит в французькій віллі дав повну сатисфакцію його зацікавленню (Фр., VIII, 1952, 89).
2. У феодально-дворянському побуті — утамування почуття образи, перев. у формі поєдинку, дуелі з особою, яка образила. Розлютився [Лобода] за таку ганьбу,.. шукатиме сатисфакції (Ле, Наливайко, 1957, 250).
Да́ти сатисфа́кцію — прийняти виклик на дуель.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 61.