САХАРИ́Н, у, ч. Дуже солодка на смак біла кристалічна речовина, позбавлена будь-яких поживних якостей; сурогат цукру. Неосудний налив йому в кухоль окропу, вкинув туди маленький дрібочок сахарину (Мик., II, 1957, 322); Трудівничі руки вмілі все знаходять у вугіллі: ..і кристали сахарину, і духи, і лак, і газ… (Уп., Вірші.., 1957, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 62.