САХТІ́ТИ, ти́ть, недок., безос., діал. Віяти; пашіти. Він підійшов до мотоцикла, такого розпеченого на сонці, що від нього сахтіло жаром навіть здаля (Літ. Укр., 14.ІХ 1971, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 63.