СВАВО́ЛЬНИЙ, а, е, заст. Свавільний. Знов я дивую майстрові, що вмів Такою певною вести рукою Свавольне панство (Рильський, І, 1960, 261); Там тополі у полі на волі (Захід сонце за обрій поніс) З буйним вітром свавольним і диким Струнко рвуться кудись в далечінь… (Тич., І, 1957, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 64.