СВЕ́РДЕЛЬ, для, ч., діал. Свердел. * У порівн.— Іди здоров, синашу! — сказав Дід і, закрутившися млинком на однім місці, пірнув у землю, мов той свердель (Фр., III, 1950, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 69.