СВЕРДЛІ́Й, я́, ч. Те саме, що свердлува́льник. Свердло гарчало, шипіло, вганяючись у породу, і з гуркотом видувало струмені пороху, вкриваючи ним свердлія, все навколо (Досв., Вибр., 1959, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 69.