СВОЄУ́МЕЦЬ, мця, ч., розм. Те саме, що своєу́м. [Кабак:] Ще й місяця не пройшло, як цей своєумець став гетьманом, а вже встиг понастягати сюди на Січ своїх: Богуна, Ганжу… (Корн., І, 1955, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 100.