СВЯ́ТЦІ, ів, мн. Церковна книга, в якій подано списки святих і церковних свят у календарному порядку. Чернець святці розгортає, а на молодиць поглядає (Укр.. присл.., 1963, 225); Одна тілько Килина Іванівна, .. завжди з святцями у руках і лайкою на устах, не боялася Кирила Івановича (Мирний, І, 1954, 148); Назвали хлопчика Гнатом, хоча у святцях на цей день припадало зовсім інше ім’я (Мур., Бук. повість, 1959, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 106.