СВІДКУВА́ННЯ, я, с., заст. Дія за знач. свідкува́ти. [Руфін:] Коли б я був суддею, не впевнявся б на свідкування темного раба, на поклепи Кріспіна або Крусти (Л. Укр., II, 1951, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 76.