СВІЖА́К, а́, ч., розм., рідко.
1. Те саме, що новачо́к. — Ви, здається, свіжаки тут, не брали ще участі в наших грачиних війнах? (Гончар, Таврія, 1952, 172).
2. Свіжа вода, свіжий продукт і т. ін. Витягла [дружина воду], налила свіжака.. у відра, взяла їх на коромисло, понесла (Гончар, Тронка, 1963, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 78.