СВІТЛОКО́СИЙ, а, е. Із світлим волоссям, із світлими косами. Повернувся він з армії після війни,-— зовсім не впізнав свою колись веселу і світлокосу Маринку (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 93.