СВІТОВІДЧУВА́ННЯ, я, с. Сприймання людиною навколишнього світу, дійсності, яке виявляється в почуттях, учинках, настрої. У своїй поетиці, у своєму стилі, в своїм світовідчуванні Шевченко пройшов шлях такий же, який пройшли Пушкін і Міцкевич (Рильський, III, 1956, 244); Соціалістична епоха сформувала нову людину, цілісну і цілеспрямовану, без роздвоєного світовідчування (Вітч., 8, 1958, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 96.