СВІЧКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до сві́чка. У севастопольському Морському соборі ішла урочиста відправа.. Густі пахощі ладану мішалися з запахом свічкового чаду (Гончар, II, 1959, 203); // Признач. для виробництва свічок. На м’якому сонці білила [Дарина] віск для монастирського свічкового заводу (Стельмах, І, 1962, 319); // Признач. для свічок. Свічковий ставець.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 98.