СЕКРЕТЕ́Р, а, ч. Рід письмового стола або шафи з відкидною або висувною дошкою для писання, з шухлядами й полицями для зберігання паперів, книжок. Вона ретельно складала [відбитки наукових статей] у шухляду свого родинного спадкового секретера (Рибак, Час.., 1960, 34); Пішов [Геннадій] до суміжної кімнати, в якій стояв секретер і стіл з шухлядами, завжди запертими (Кочура, Зол. грамота, 1960, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 113.