СЕ́КСТА, и, ж., муз. Шостий ступінь у діатонічній гамі. Доволі часто подибуємо в лемківських піснях мелодії, засновані на середньовічних церковних ладах або на відрізках із тих ладів, наприклад, на сексті церковного дорійського ладу (Муз. праці, 1970, 355); // Інтервал від будь-якої даної ноти до шостої цієї гами. Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру; вгору вона йде скоками, що сягають до інтервалу квінти, сексти й навіть септими (Іст. укр. музики, 1922, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 114.