СЕЛЮЧА́, а́ти, с., розм. Селянська дитина. В коридорах та по класах ..метушаться школярі. Найбільш — повновиденькі, свіжі, як яблука, чепурненькі селючата з привітними очима та з м’якою степовою мовою (Вас., І, 1959, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 119.