СЕЛІ́ТРА, и, ж. Назва азотнокислих солей натрію, калію, амонію, кальцію і т. ін., які використовують для виготовлення вибухових речовин, для добрив, при засолюванні м’яса та ін. В льоху пахло важким духом селітри й сірки (Стар., Облога.., 1961, 79); На Україні [в XVII ст.] видобували дуже багато селітри, на яку був великий попит (Іст. УРСР, І, 1953, 284); Коноплі підживили селітрою з розрахунку 1 центнер на гектар (Наука.., 10, 1956, 25); Натрієва селітра; Кальцієва селітра.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 118.