СЕМИГРИ́ВЕНИК, а, ч., розм., заст. Монета вартістю в двадцять копійок. Знов прикажчик забігав по Одраді, вигукуючи: — Хто хоче стати по два семигри-веники на жнива? (Мирний, IV, 1955, 246); — От що, Захаре: візьми оцього семигривеника та бігай [біжи] ..за пивом (Крим., Вибр., 1965, 416); — Даю два злотих [за рибу], більше ні копійки! — кладе свою ціну Лукаш. — За два семигривеники, дядьку, віддамо! (Стельмах, І, 1962, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 121.