СЕНСА́ЦІЯ, ї, ж.
1. тільки одн. Сильне, приголомшливе враження, яке справляє на громадськість певна подія, якесь повідомлення. Перший лист його до матері.. зробив немалу сенсацію в столярні (Фр., IV, 1950, 210); Недавно виданий томик його віршів під назвою «Хризантема серця» збив у городі незвичайну сенсацію (Вас., І, 1959, 346); Поява Степана із здобиччю викликала в селі сенсацію. Забита медведиця і вагою не уступала корові (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 69).
2. Подія, повідомлення, що, вражаючи чимсь, збуджують багатьох, викликають загальне зацікавлення. Буржуазній пресі діла нема до ідейного змісту внутрішньої боротьби в соціалізмі. Їй би тільки сенсацію.. (Ленін, 23, 1972, 150); Почалася бесіда про сенсації дня, між іншим, про бал, що відбудеться в них із нагоди іменин (У. Кравч., Вибр., 1958, 353); Поміст ураз оточили жадні до сенсацій курортники (Десняк, Опов.., 1951, 14); — Забув, пробачте, повідомити. Сенсація, Тарасе Демидовичу. Ніна Горбань повернулась. — Та що ви кажете? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 124.