СЕНТИМЕНТА́ЛЬНО. Присл. до сентимента́льний 2. Мадам Шмідтова.. сентиментально зітхнула, піднявши очі вгору (Н.-Лев., III, 1956, 238); Михайло Михайлович сміється сам з своєї сентиментальності. Немов він повернувся до своєї молодості, навіть до дитинства, коли був закоханий у значно старшу за себе дівчину і по-дитячому сентиментально мріяв про зустріч з нею… (Сміл., Сад, 1952, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 126.