СЕ́ПІЯ, ї, ж.
1. Морський головоногий молюск, у тілі якого виробляється коричневий барвник; каракатиця.
2. Натуральна або синтетична коричнева фарба, стійка щодо дії сонця та повітря. Лідія Андріївна подарувала йому кілька рисувальних олівців, плиточку сепії та альбом ватмана (Тулуб, В степу.., 1964, 173); В десятому томі публікуються мистецькі твори Шевченка останнього періоду творчості. В основному ці твори виконані олівцем, сепією, тушшю (Рад. літ-во, 2, 1964, 155).
3. Малюнок, виконаний такою фарбою. На засланні Шевченко намалював ряд прекрасних сепій і акварелей на теми з життя та побуту казахського народу (Наука.., 3, 1961, 20).
4. Фотографія коричневого тону.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 127.