СЕРА́ЛЬ, ю, ч. У країнах Сходу — палац і його внутрішні покої. Султанський сераль; // Жіноча половина у палаці, будинку; гарем; // у знач. збірн. Жінки багатого мусульманина. Шукала [Кайтмаза] очима Гасана, царгородського євнуха, який щоосені приїздив до Каффи поповнювати падишахів сераль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 128.