СЕРЕ́ДНИК, а, ч., спец.
1. Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь. Складається [срібний медальйон] з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми (Укр. золотарство.., 1970, 95).
2. Середній поперечний брусок у віконній рамі або дверях.
3. Пробіл між колонками тексту в газеті, журналі, книжці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 135.