СЕСТРИ́Н, а́, е́. Прикм. до сестра́ 1; належний сестрі. Її погляд задержався на сестринім лиці (Коб., І, 1956, 106); Напнула сестрину Марія хустку велику картату (Головко, II, 1957, 150); Аксель замріяно слухала сестрину балаканину (Досв., Вибр., 1959, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 151.