СЕСТРИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сестра́. Усі вони любили дуже, пестили і жалували сестричку свою малую, Галю (Вовчок, І, 1955, 287); На горизонті появилася моя мила двоюрідна сестричка Олена (Грим., Подробиці.., 1956, 35); [Олеся:] Хіба ж не скучно з вами? От кавалери! Один похнюпа, другий тюхтій… Гайда, сестрички, від них, без нас вони швидш [швидше] розбалакаються (Кроп., II, 1958, 254); — Що там по радіо передають, сестричко? — запитував він медичну сестру кожного ранку (Ткач, Крута хвиля, 1956, 235); * У порівн. Далека росіянко незнайома Голубоока дівчино струнка!.. Пізнай мене… І, як сестричка, усміхнись мені (Рильський, III, 1961, 176).
Лиси́чка-сестри́чка див. лиси́чка1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 151.