СИБІ́РКА, и, ж.
1. Гостра інфекційна хвороба тварин і людини, що викликається сибірковою паличкою. Заразні хвороби тварин, на які можуть хворіти люди, називають зоонозами. До них відносять сибірку, сап, сказ, ящур, чуму (Підручник дезинф., 1953, 44); Зрадлива доля мужича.. — неврожай, чи градом хліб побило, чи пожежа змела двір, чи чума, сибірка на худобу, лишився без тягла… — був хазяїн і нема! (Головко, II, 1957, 514).
2. Старовинний російський верхній одяг із сукна, який має форму короткого приталеного каптана із зборами й стоячим коміром. Он іде піхотний офіцер, невідомо звідки занесений до Ніжина, он промайнув купець у сибірці на бігових дрожках (Полт., Повість.., 1960, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 152.