СИБІ́РНИЙ, а, е, розм., заст. Лютий, злий, розбишакуватий. [Василина (сміється):] Що ти вдієш із таким сибірним парубком! (Вас., Вибр., 1954, 305); // Уживається як лайливе слово. [Горпина:] В поліцію його сибірного! В тюрму! В Сибір його! Там йому місце! (Н.-Лев., II, 1956, 494).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 153.