СИВЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до си́вий 1 — 3. Під хатою дідусь сивенький Сидить, а сонечко низенько Уже спустилось над Дніпром (Шевч., II, 1963, 42); Йонька.. привів собі в двір сивеньку конячку (Тют., Вир, 1964, 394); Ти, зозуле сивенькая, Закуй ми [мені] сумненько, Най розпука та й лютая Вирве ми серденько (Пісні та романси.., II, 1956, 57); В хаті холодно. Ще грубки не топили. Тому, як дмухнути, — пара сивенька з рота (Головко, І, 1957, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 153.