СИВКО́, а́, ч., розм. Кінь сивої масті. Товчеться, як сивко в пеклі (Номис, 1864, .№ 3130); Піднявши голову, сивко заіржав і подався до свого господаря (Галан, Гори.., 1956, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 155.