СИВОГЛА́ВИЙ, а, е, поет. Те саме, що сивоголо́вий. * Образно. Найвищий бескид — сивоглавий сторож — На перевалі встав (Дор., Єдність, 1950, 50); Ти синів найкращих, сивоглавий Львове, Обираєш нині на новий похід, — За сумирну працю, за життя щасливе (Рильський, II, 1960, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 155.