СИГНА́ЛОВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що сигна́льний. Шум, туркіт, свист машин, скрипіт дрюків, проразливий голос сигналових дзвінків глушили дикий спів готових на смерть гірняків, що спускалися до ям (Ков., Тв., 1958, 479); Коло правої куліси високий сигналовий стовп (Фр., IX, 1952, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 158.