СИЗЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, нар.-поет. Пестл. до сизе́нький. Сизесенький голубочок жалібно воркоче (Кост., І, 1967, 37); [Ганя:] Я бачу он сизесеньку голубку, Он соловейка бачу і синицю, А на ліщині золотаву птицю (Воронько, Казка.., 1957, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 162.