СИЛА́БО-ТОНІ́ЧНИЙ, а, е. Який грунтується на дотриманні певної кількості складів у віршовому рядку та на відповідному розташуванні наголосів. У польській мові з її постійним наголосом дуже важко, взагалі кажучи, дати послідовну передачу російського, українського чи білоруського силабо-тонічного вірша (Рильський, IX, 1962, 75); Новаторським в українській літературі був силабо-тонічний вірш Котляревського, десятирядкова строфа, з правильним чергуванням рим (Літ. Укр., 12.ІХ 1969, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 167.