СИ́ЛА-СИЛЕ́ННА, присл. Дуже багато. З молитвами на устах пророблював [дяк] силу-силенну різних комерційних справ (Кач., II, 1958, 23); Сила-силенна води, чистої, свіжої, солодкої, плине і плине кудись до моря (Гончар, Таврія, 1952, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 168.