СИЛОГІ́ЗМ, у, ч., лог. Умовивід, у якому з двох суджень-засновків одержують зумовлене ними третє судження — висновок. Силогізм, або дедуктивний умовивід, — це такий умовивід, в якому з двох даних суджень виводиться третє судження, причому одне з двох даних суджень неодмінно загальне (Логіка, 1953, 92); Дашкович підвів голову, почувши такий надзвичайний рогатий силогізм, якого навіть не вигадала давня Греція (Н.-Лев., І, 1956, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 169.