СИ́ЛУВАННЯ, я, с. Дія за знач. си́лувати. Не пив без силування, ані їв І так ослаб і весь позеленів, Що вже додолу, наче труп, хилився (Фр., XIII, 1954, 284); Сам [розвідник] не дуже помітного зросту, а от по комплекції був такий, що, видно, міг без особливих силувань справитися з трьома довготелесими фріцами (Логв., Давні рани, 1961, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 171.