СИМПТОМАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. мед. Спрямований на усунення виявів симптомів захворювання, а не на його причину. Я хотів би насамперед підкреслити, що для ефективності терапії треба, щоб вона була не тільки симптоматична й етіологічна, а й перш за все патогенетична (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 386); Лікування тварин провадили тільки симптоматичне (Соц. твар., 1, 1956, 56).
2. перен. Який являє собою зовнішню ознаку чого-небудь; характерний з певного погляду. Та й часи вже були симптоматичні. Проривались подуви свіжого повітря, по Глухову засновувались гуртки для вивчення політекономії (Вас., Незібр. тв., 1941, 191); Показовий і симптоматичний той факт, що обдароване поповнення нашої прози, як правило, дебютувало з творами про сучасність (Рад. літ-во, 1, 1961, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 177.