СИНХРО́ННІСТЬ, ності, ж., техн., книжн. Абстр. ім. до синхро́нний 1, 2. Ми зустрілися з міцним творчим ансамблем артистів, що досяг досконалої синхронності слова і руху, хоч ляльок ведуть одні актора, а текст читають інші (Мист., 6, 1958, 44); Чернишевський і Шевченко були однодумцями в основному — в питанні про революційне повалення самодержавно-кріпосницького ладу. Досить показова в цьому відношенні чудесна синхронність революційних закликів Чернишевського, Герцена і Шевченка (Слово про Кобзаря, 1961, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 189.