СИНЬОО́КІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. синьоо́кий. Вперше майнула думка, що хлопець такої синьоокості мусить подобатися дівчатам (Гончар, Тронка, 1963, 42); * Образно. Прекрасні і чисті, Несли ми крізь полум’я мрій синьоокість! (Мур., Осінні сурми, 1964, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 192.