СИНЬОЦВІ́Т, у, ч., діал.
1. Сокирки. Грає й сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса; то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого світу, то зачервоніє круглою горошиною, то засиніє синьоцвітом (Мирний, IV, 1955, 310); Біля Лідиної хати цвіли.. нагідки, синьоцвіт (Чаб., Шляхами.., 1961, 21).
2. Кручені паничі. Господиня ласкаво запрошує сідати на ганку, затіненому синьоцвітом, а дітки вже обступили нас, не дають і кроку ступити (Рад. Укр., 23.VIІ 1958, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 192.