СИ́ПАНКА, и, ж., діал. Дерев’яна тара для зберігання зерна. Порядкувала [Онися] навіть людьми, що вносили кадовби, діжки, сипанки, солом’яники та бодню (Н.-Лев., III, 1956, 83); — Все своє дитинство я ходив по насінню. Воно в нас було скрізь, де не повернись: в горщиках, у вузликах, на жердках у сінях, в повітці попід стріхою, в сипанках, в мішках та мішечках (Довж., І, 1958, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 192.