СИРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до сири́й. — Поки ми ся та й любили, сухі дуби цвіли, а як ми ся розлучили, сиренькі пов’яли… (Коцюб., II, 1955, 346); [2-й вартовий:] Сиренька [печеня], та дарма, аби гаряча (Л. Укр., II, 1951, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 197.