СИРОТИ́НКА, и, ч. і ж. Зменш.-пестл. до сироти́на. — Оце сиротинка, такого-то син .. Ну, хай великий росте. Ну, скажи, що ти будеш робить, як виростеш? (Довж., III, 1960, 388); — Боже мій, боже,— гадаю сапаючи,— синочку мій маленький, сиротинко моя, що я тобі після себе залишу? (Мур., Бук. повість, 1959, 289); — Покарав тебе бог, сиротинко,— приказувала бабуся, вкладаючи його в ліжко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 202.