СИРОТЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до сиротя́. — Ой, ну, люлі, малеє дитятко, Зостаєшся, миле, В світі сиротятко! (Укр.. лір. пісні, 1958, 346); Було ж і дівча сиротятко, що ні батька, ні матері не знало, дак багатирські хлопці на неї й не дивляться (Барв., Опов.., 1902, 189); [Альбіна:] Я більше не могла те сиротятко мучити…(Л. Укр., III, 1952, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 203.