СИТА́РА, и, ж. Народний струнний музичний інструмент типу лютні, поширений в Індії, Афганістані, Ірані та Узбекистані. Тихо відсунулись хмари, Зорям відкрилася путь. Люди дзвінку ситару Радо послухати йдуть (Шер., Інд. зошит, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 206.