СИТНЯ́К, у́, ч. Те саме, що ситня́г. Через дорогу — озеро, гострим ситняком поросле (Тич., III, 1957, 278); Пролопотіла по лататті водяна курочка.., поклювала щось.. і знову пострибала в ситняк (Мушк., День.., 1967, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 208.