СИЧЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Який сичить. В міцних, вузлуватих пальцях [Павла] сірники пирскали іскрами й ламались, сичлива сірка стрибала аж до Поліни (Хор., Місто.., 1962, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 210.