СКАЛІ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Зазнати каліцтва, стати калікою. — Де там мені, старій, бігати щодня по селу та добувати молока, покинувши саму-самі-сіньку дитину в хаті… Борони боже, скотиться як-небудь та скалічиться… (Л. Янов., І, 1959, 44); // Поранити себе. [Анна:] Миколо! А тобі що такого? Ти весь у крови [крові]! ..Чи бійка де була? Чи, може, ти скалічився де? (Фр., IX, 1952, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 247.