СКА́ПУВАТИСЯ, ується, недок., СКА́ПАТИСЯ, ається, док. Танути зверху, з країв, укриваючись патьоками, струмочками розтопленої речовини; обпливати. Свічка скапується, а Семениха від молитвів [молитов] упріває (Черемш., Тв., 1960, 90); Семенишина свічка скапалася до послідку (Черемш., Тв., 1960, 91); // перен., рідко. Дуже виснажуватися, знесилюватися. — Кому в голові життя людини? Панська собака, панський кінь — розкошують. А люди скапуються… (Ірчан, II, 1958, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 251.